Дошкільний навчальний

 

« ХАТА РАДОСТІ ЗА СОФІЄЮ РУСОВОЮ»

 

З досвіду роботи дошкільного навчального закладу  (ясел-садка)№13 «Берізка»

загального розвитку Ніжинської міської ради Чернігівської області

 Пріоритетний напрямок роботи   - національне виховання  малого  українця на засадах золотих праць Софії Русової.

 

завідувач Н.М.Примушко

 

Олешня  

Олешня… Ліс невимовно - казковий,

Повітря чисте, неба ніжна синь,

Тепер ти знана в Україні й за кордоном,

Шляхи ведуть до тебе звідусіль.

Щоб доторкнутись до землі святої,    

Незримо линути у ті часи

Й пізнати образ жінки неземної,

Софії мудрість  зрозуміти й донести

Через усе життя, де були злети ,

шквали і падіння,

Піднесення, а потім  - забуття…

Пошли ж нам, Господе, усім прозріння,

Хай згине заздрість і панує доброта.

Заради Матері й маленької дитини.

То не жертовність – то пророка знак.

Зітрімо сльози на обличчі України,

Розправим плечі – і хай буде завжди так!

Софія вчила нас: шануйте Україну,

Національне виховання відродіть,

І звичаї і мову солов’їну.

З колін матусю-Україну підійміть.

Бо досить їй серед братів-народів спину гнути,

Своє вкраїнське без причини зневажать.

Дай, Боже, вчення Русової осягнути,

І свічечку добра дитині дарувать.

Н.М.Примушко

 

Софія Русова … ЇЇ зірка на освітянськім небосхилі в рідній Олешні засяяла 157 років тому, але з часом яскравість постаті стала ще більш цікавою. Задумуюсь: «Чому так сталося?» Адже пройшло стільки несправедливих літ і весен забуття, а нині про Софію говорить світ… Та певно тому , що б’є в її педагогічній спадщині  енергетика України, колись підпільної, забороненої. Це Софія свого часу  докричалася через голови можновладців і чиновників за Україну, за національне пробудження українського народу, глибоких демократичних процесів в освіті. Адже національне відродження України Софія органічно пов’язувала з розвитком рідної мови, національної системи виховання всіх ланок: сім’ї, дитячого садочка, школи. В особі Софії я вбачаю заможну  соборну Україну, бо не дивлячись на імперіалістичну політику російського самодержавства, більшовицькі репресії  щодо української культури, мови, освіти, її дух і волю, переконання і погляди не зламали, і не звоювали оті яничари, попихачі, холуї… Софія мужньо вистояла і перемогла неймовірно дорогою ціною поневірянь. Світова громадськість відзначає 157 річницю від дня народження Софії Русової  - видатного педагога , професора,  що стояла у витоків зародження дошкілля в Україні .

Саме її зоря надихнула свого часу і нас на творчий пошук удосконалення національного виховання дошкільників. Згадую  час , коли на світ з’явився  дошкільний навчальний заклад нового типу  - освітньо-виховний центр Софії Русової на базі ДНЗ №13 м. Ніжина, як  захопила нас всіх дошкільниць спадщина Софії , мудрість її  «Вибраних творів» , як по крихті збирали звідусіль безцінний цікавий матеріал про видатну землячку, як відкрили для себе Олешню з її незабутніми голубими озерами, народними умільцями, як вперше відвідали школу, музей, пам’ятний знак Софії, капличку, як раділи кожній знахідці, статті, ксерокопії, як познайомилися з  Є.І.Коваленко , кандидатом педагогічних наук, професором, завідуючою кафедри педагогіки НДУ ім.М.Гоголя, що присвятила себе всю відкриттю геніальної Софії. А далі були традиційні тепер у вересні  методичні та родинні світлиці «Софіїн день» і зустрічі з колегами дошкільницями м.Києва, м.Прилук, тісна співпраця з кафедрою дошкільної освіти НДУ ім.М.Гоголя, Всеукраїнським часописом «Дитячий садок», активна участь в роботі клубу дошкільниць з усієї України в Будинку вчителя м.Києва, міцна дружба з І.П.Чаусом президентом благодійного фонду  імені Софії Русової.

У 2012 році 20 листопада дошкільний навчальний заклад №13  відзначав 18 - річницю заснування освітньо-виховного центру Софії Русової в основу діяльності якого покладено створення національного дитячого  садка – Колиски Дитинства -  Колиски Любові, де за висловом геніальної Софії  «народжується нація» .

 

 

Колиска Дитинства, колиска Любові,

А діти які у нас в центрі чудові!

Їх зустрічають щодня садівниці,

Міні-музеї, вбрані світлиці…

Панує тут мамина пісня і казка,

Театри, вистави, заходьте, будь-ласка.

Тут вернісажі художні працюють,

А як наші діти вправно танцюють!

Ліплять, малюють цілі картини,

Все тут на радість, на щастя дитини.

Мудрості вчаться, мріють, працюють,

Казки складають, серденьком чують,-

Ніжність і ласку, щире звертання,

Відгук тут є на кожне прохання.

Тут не образять малята кицюню –

Наш оберіг, нашу Мусюню,

Пташок пригостять, квіти доглянуть,

Ще й віншувальну гостям заспівають.

Шанують у нас гостину й родину,

Бабусю, матусю, найбільше – Дитину,

Тут справжній палац Дитинства й Любові,

І діти у центрі Софії чудові!

Н.М.Примушко

 

В поезію, пісню , слово закохані ми і наші діти та батьківська родина, бо бринить в ній якийсь безсмертний дотик до душі з відтінками неповторності . «Тільки тоді виховання буде дієвим, коли базуватиметься на національному ґрунті, цьому допоможуть рідна мова, рідна пісня, релігійні обряди.» Софія Русова.

Педагогічний колектив закладу спрямовує діяльність  на пошук шляхів реалізації проблеми формування національної свідомості маленького українця. Ми чітко розуміємо  проблеми дошкілля, але на перше місце ставимо вихованість дітей, бо Україні сьогодні, як ніколи, потрібні  патріоти, творці, небайдужі громадяни. З цією метою ми поставили перед собою ряд першочергових завдань  :

  • розробити та втілити в практику роботи з дошкільниками авторську інтегровану освітньо - виховну систему «Світ малого українця»;
  • спрямувати методичну роботу з дошкільницями та батьківською родиною  на вдосконалення виховання дошкільників у світлі «Концепції громадянського виховання»,   переорієнтація освітньо - виховного процесу на розвиток дитини, формування її основних компетенцій  у світлі оновленого Базового компонента дошкільної освіти , Базової програми розвитку дитини «Я у Світі»;
  • втілити в освітньо - виховний процес сучасні технології особистісного розвитку, а саме : психолого-педагогічне проектування , музейну педагогіку  та педагогіку добротворення.

Щось внутрішнє, хвилююче й трепетне кличе до пошуку , до роздумів, коли  ми відкриваємо глибинні  філософські думки Софії про  дитину і виховання… «Хіба є в кожного народу щось коштовніше, ніж душі його дітей, і хіба є обов’язки вищі за обов’язки , виховати з них людей – громадян?» С.Русова.

 

Саме такі думки надихнули мене написати ці поетичні рядки…

 

На землю пращурів моїх прийшло Дитя

На землю пращурів моїх прийшло Дитя…

Довірливо відкрило сині очі…

 Вітайте, Люди – народилося життя!

 Хай світлі будуть дні, зіркові ночі…

 Дай рученьку і підемо у світ…

 Навчу тебе любити Україну,

 Її лелек і калиновий цвіт,

 І мову материнську солов’їну.

 Я розповім тобі про київських князів,

 Про рідний Ніжин і Дніпрові схили,

 Я мрію. Щоб ти серцем зрозумів,

 Як землю цю плекали йі любили…

За неї йшли на прощу, як Тарас,

Як Леся, горде серце віддавала,

Як рятували в полум’ї не раз,

Як козаків хоробрих шанували.

Я дам до  рук тобі святий рушник,

Він – оберіг, він  пам'ять родоводу,

Бо пам’ятає немовляти крик,

І мамину весільну, юну вроду…

Хай збережуть тебе Софіївські хрести,

Навчать життя по справжньому любити,

Бо на Вкраїні народився ти,

В оновленій державі тобі жити.

 

«Треба пам’ятати , - зазначала  Софія, - що кожна дитяча установа має бути перш за все для дітей хатою радості, де діти могли б вчитися без примусу, гратися,  перебувати в оточенні щирої приязні, задовольняючи свої дитячі інтереси.»

Ця думка надзвичайно сподобалася і нам. Що кімната, то – музей, світлиця, які матереалізують  уявлення дітей  про світ взагалі і український світ зокрема. Тут панує очевидний комфорт, добробут, затишок, бо поруч дорогі серцю речі – іграшки, вироби, виготовлені своїми руками та за допомогою вихователів, батьків , предмети культури і побуту.  Тут особистість найбільшою мірою може бути сама собою – істинною людиною. Саме в цій «хаті» витворюється онтологія дитячого серця – кришталево тендітна, але абсолютно незаперечна внутрішня реальність. На чільному місці  кожної світлиці портрети наших національних світил, бо живуть у садочку думки, слова, ідеї Кобзаря, Лесі Українки, Івана Франка, увесь інтер’єр закладу підпорядкований семантиці діяльності  центру Софії Русової.  Чи не про це мріяла  колись Софія?

Отож помандруємо  у диво-світлиці .

Гостинно відкриває  двері «Бабусина світлиця», де є  майже справжнісінька піч, припічок, мисник з глиняним посудом різних регіонів України, лави, вишиті рушники, полотняні сорочки, різнобарвні  гаптовані картини, калинова колиска. За  багато років праці ми добилися, щоб наш  заклад в цілому нагадував прибрану велику хату, затишну і привітну де багато квітів, світла і тепла. Тут ніби кожен куточок промовляє: «Навкруги тебе, дитино, рідна твоя земля, Україна, рідний тобі народ, ти мусиш знати свій край, що твій народ утворив такого гарного, вічно прекрасного.» С.Русова. Саме такою є «Бабусина світлиця».

Повертаючись до праць Софії Русової по національному мистецтву та його значення в системі національної творчості ведемо дітей до розуміння краси світового мистецтва , бо на думку Русової «національне мистецтво  є найпершим фактором пробудження художнього чуття». У цій світлиці створено міні-музей народних ремесел. Нас зустрічають неповторні узори на українському одязі наших прабабусь. Вони скрізь - у вишиванках, плахтах, рушниках, картинах.  У «Бабусиній світлиці» віднедавна зібрана  різнобарвна колекція українських  хусток, намиста.

«Можна сміливо сказати, що використовуючи національне мистецтво,  ми даруємо піднесений настрій , ведем пошук вічно прекрасного, віднаходимо шляхи благородного виховного впливу.» С.Русова.  Широко представлені в «Бабусиній світлиці» вироби  гончарів Василькова, Олешні, Опішні, Косова, Ніжина.  Тут діти не тільки відкривають імена народних майстрів різних регіонів України, а й перетворюються  в маленьких художників, вишивальниць , гончарів.  Тут народжується диво, тут народжується казка …

«Калинова світлиця» зустрічає вас яскравим світом природи: тварин, риб, комах, рослин. «Одним з найважливіших завдань  ознайомлення дітей з природою є плекання любові до рідного краю. Враз із пізнанням його скарбів вчиться дитина цінувати й шанувати те, що своє, рідне.» Софія Русова.

Окрасою «Калинової світлиці» є улюблений всіма дітьми міні-музей «Мурляндії», де     його мешканці -  котики посідають чільне місце. Діти з задоволенням і захопленням  розповідають тут навперебій про кицьок різних порід і мастей, малюють, аплікують, створюють чудові колажі. І  скрізь панують улюблені котики ! Зручненько вмостились вони на поличках міні-музею , а це зібрані  дітьми, батьками, педагогами  котики з хутра, пластмаси, фарфору, глини, скла, гуми – це все заворожує малечу, вчить доброті, любові, турботі. Діти добре обізнані з різними породами пухнастиків, що населяють нашу планету і охоче поділяться з вами цікавинками.

Виховання маленького українця  відбувається безпосередньо через незабутні спілкування  під відкритим небом. Наш дошкільний навчальний заклад потопає в  березовім раї, адже недаремно  носить назву «Берізка», бо на території  закладу росте 65 беріз. Білопінно квітують по весні величезні кущі калини, бузини, спіреї, духмяно  пахне вишневий і яблуневий сад. Віднедавна  під старою  розлогою бабусею-липою  притулилася справжнісінька барлога в оточенні  молоденьких сосен , трошки далі по стежинці , що зроблена з  дубових пеньочків  є  нірка лисички-сестрички, чарівне голубе озерце з  рибками та жабками – скрекотушками, що так і кличе дітей до роздумів , спостережень, народження казки про дивинки природи. А величезний мурашник з господарями – трудівницями  повідає дітям  свої дива, покличе перечитати  улюблені казки В. Біанки, В.Сухомлинського

Давно тут в цьому раї живуть справжні руденькі білочки, старий їжак, казковий зайчик (декоративна кроличка Дуся), шпачки у зручних дерев’яних будиночках,  а ще дві киці  - Муся і Чорнуся…  А скільки квітів від весни до пізньої осені прикрашають це чудове подвір’я!...   Чи не про це диво - дивнеє , просте і природне, як саме життя мріяла Софія?  Показуючи  надзвичайно важливе значення природознавства, як засобу  національної духовності виховання дитини Софія Русова подає стислу схему власної програми – які саме духовні сили дитини треба розвинути. На допомогу вихователям Русова збирає вірші, народні казки, сама пише цікаві оповідання про рідну природу, зокрема «Серед рідної природи»,  які є в нагоді і сьогодні.

«Чомусикова світлиця»  повідає вам про міні-музей  «Цікавих речей», а маленькі екскурсоводи запропонують подорож у той загадковий світ , де живуть музейні експонати , навчать вас музейних ігор, бо господарює тут всім знайомий  хлопчик  Пізнайко. На згадку про музей  ви обов’язково отримаєте незвичайний квиточок і цілу низку  нового і цікавого .  Бо Софія Русова стверджувала , що «виховання дітей в дошкільних закладах має бути інтелектуальним, пристосованим до природи дитини, національним за змістом, відповідати вимогам часу.» Саме цією думкою і керуються садівниці «Чомусикової світлиці».

«Мовленнєва світлиця» покличе вас задуматися над святим і правічним  - маминим співом, бабусиною казкою, державною символікою, козацькою славою. Малята з задоволенням повідають вам разом із господарем міні-музею «Наша Батьківщина – Україна, мова українська солов’їна» іграшковим Барвіночком  про  гетьманів України, заспівають улюблених пісень, відкриють таємницю кожної квіточки і стрічок  в українському віночку, навчать  співати веснянок,  допоможуть виліпити вироби з солоного тіста. А скільки  тут цікавих і цінних речей декоративно-вжиткового мистецтва! Діти з захопленням поведуть вас до      театру, вміло підберуть декорації, костюми, пофантазують  стежинками  улюблених оповідань В.О.Сухомлинського, української народної казки, а тихими зимовими вечорами запросять вас на свято Доброти.  Софія Русова розглядала  рідне слово як джерело неповторного національного світобачення, як систему в якій фіксуються особливості сприймання і відображення дійсності : «Головна вартість мови не в ній самій, а в тому, що як тільки дитина її опанує, то мова стає для неї головним знаряддям для здобування знання». Чи не геніально і прозорливо сказано…

Не менш вразить вас і «Казкова світлиця» з міні-музеєм ляльки «Сьогодні слово ляльці даємо». Тут ви побачите величезну країну ляльок , зібрану з різних регіонів України батьками, садівницями, дітками. Міні-музей ляльок прикрашає багата колекція прадавньої української ляльки – мотанки. Поруч з ними розмістилися ляльки  з Білорусії, Росії, Грузії,  Індії, далекої Чукотки.  Ляльки з різних матеріалів  прикрашають полички міні-музею : дерев’яні , фарфорові, глиняні, із соломи, тканини, мішковини, хутра, пластмаси, гуми. За кожною - неповторно  цікава історія , в цьому вас переконають маленькі екскурсоводи, а ще навчать мистецтву оповідати казки, бо садівниці досить вдало впроваджують  в життя малят мистецтво казкотерапії.  Таким чином у маленького українця   народжується  мовленнєвий дар  - оповідати. Бо, як переконує Софія : «Мову можна усякими засобами розвивати, робити ясною, чепурною, щирою, бо вона творче знаряддя, за допомогою якого виховується думка, серце, слово правди і краси. Дошкільне виховання мусить якнайкраще розвивати мову дітей, щоб вони приходили до школи не  недоріками якимись, а з певними знаннями.» Безперечно словесної творчості треба вчити. Цю ідею пронесла Софія Федорівна через усе життя,  з цими думками живе і працює кожна наша садівниця.

Найважливішим у вихованні вважала Софія  є «ранок життя». То перші три роки маленького українця , період найінтенсивнішого фізичного і психічного розвитку.  Наші малята мають чудову «Барвінкову світлицю» створену турботливими руками  садівниць і батьківської родини. Тут панує її Величність Сенсорика, що надзвичайно важлива в ранньому віці, а міні-музей «Іграшки – забави», діє як найкраще на різні органи чуття, допомагає нагромаджувати уявлення про  чудовий світ довкілля . Руками вихователів розроблені цікаві дидактичні ігри, посібники,   де малюки ознайомлюються з кольором, формою, матеріалами, вчаться пізнавати мистецтво рідного краю, рідного народу, вправляють дрібну моторику маленьких пальчиків, грають в цікаві ігри.

«Все виховання дітей має бути позначене мистецтвом , естетичним сприйманням і емоціями»,  цей принцип сповідувала Софія, цей принцип є провідним і на сьогодні у нас.  У «Музичній світлиці» створені всі умови,  щоб лунала тут пісня, співали дорослі і діти, а коли так буває, то як кажуть, «співає і душа народу.»  Тут народжується бажання творити  на справжнісінькій сцені з ляльками, що по зросту  майже такі як і діти, створювати інсценівки, репліки, народжувати декорації, костюми. А потім наступають хвилини, коли на гостину  приходять батьки і діти відтворюють  разом з садівницями те диво-дивнеє, що називається  казка. Так в садочку вже багато років  відкриває  театр «Телесик» таланти у маленьких українців.  

На базі освітньо-виховного центру  започаткована цікава необхідна форма роботи з педагогами і дітьми , батьківською родиною - майстер-клас художників земляків «Мистецтво, зіткане з любові», де збираються не тільки художники, а  й народні  майстри, поети, музиканти, творчі педагоги.

За вікнами зовсім зимно, а в світлиці стільки тепла і світла, адже художник пише картину не тільки пензлем, а й душею,  у ній – його  світлі почуття, його любов. Діти допитливо вдивляються у диво – твір художника П.Паладіча, разом з ним мандрують у диво-музей природи, мріють , а потім створюють власні пейзажі, поринають у світ музики, танцю, театру…

Наш древній Ніжин відомий у світі видатними особистостями, які мали непересічний талант від Бога і щедро дарували його людям  М.Бернес, Е.Бистрицька, М.Самокиш, С.Корольов, С.Шишко, В.Шишко.  До таких славетних земляків належить і геніальна актриса М.Заньковецька, портрет якої  посідає почесне місце в дитячому театрі «Телесик». В рамках «майстер-класу» проходять захоплюючі заходи разом з акторами Ніжинського драматичного театру ім.М.Коцюбинського -  «Поетеса української сцени». Талановито, неперевершено грають діти разом з дорослими. Такі хвилини не забуваються…        

Віриться, що стануть ці діти корифеями сцени, продовжать славу театральної Ніжинщини.  «Душа дітей, їх задоволення – от що найбільше чарувало мене» С.Русова.

Філософія діяльності освітньо-виховного центру Софії Русової будується на філософії родинності.  «Садок і родина – сім’я єдина» , це той принцип, який сповідуємо вже багато років, бо зуміли створити єдину сім’ю однодумців педагогів та батьків, і щиро віримо у вагомий кінцевий результат – виростити  з кожної дитини гідного громадянина. За роки спілкування з батьками цілком виправдали себе  давно знайомі форми роботи , методи… Не буду їх переповідати, зупинюсь  лише на родинно-методичних світлицях, які  нікого не залишають байдужими.  Важко сказати в котре за понад 18 років  діяльності освітньо-виховного центру Софії  Русової спалахує в залі традиційна свічечка і звучить щиро і проникливо :

«Спалахнула свічечка, ніжним полум’ям, Підійдіть, погрійтеся, кому холодно …»,

запрошуючи всіх на національний острівок  дошкілля , острівок соборної святої України.  Підґрунтям примноження багатих національних традицій , що має садок і родина  є глибока і всепереможна любов до дітей . Так народилися родинно-методичні світлиці  «Запалимо свічу добра…» до дня пам’яті  Софії Русової, «А я, просто, українка - україночка» , «Сьогодні слово ляльці даємо» , «Я у живу у Ніжині – вічному і ніжному», «Рідненькій бабусі низенько вклонюся», «Валентинів день скликає друзів», «Киць-шоу  або Шукаймо в людях доброти»,  «Зорепад улюблених звірят», «Моя дитино – моя зорино»,   «Мистецтво зіткане з любові» до 112-ї річниці від дня народження народної художниці України Катерини Білокур, «Зоринки  - стежинки  від Вогнегривого коника» до 95 річчя від дня народження В.О.Сухомлинського.

Дошкільний навчальний заклад є базовим з проблеми «Інтеграції  родинного та суспільного виховання, щодо формування основ  світогляду дитини».  Так на базі дошкільного навчального закладу були проведені змістовні міські і обласні заходи з нагоди  157 річниці  з дня народження Софії Русової , змістовна робота дає позитивні результати :

Діти засвоюють певну систему знань, що сприяє їх життєвій компетенції;

Кожна дитина має можливість сформувати свою активність на пошук невідомого,  отримання нових понять на інтегрованій основі, самостійно  опановувати певну інформацію, само розвиватися;

Діти  в дошкільному навчальному закладі живуть в особливому емоційному та духовному світі, що базується на принципі  «Якщо краса врятує світ – то це буде краса людських стосунків».

Особливо хочу зупинитися на роботі  методичного кабінету  як такого , що перетворився за роки роботи на «Сад творчості» , де плекають садівниць. На центральній його стіні - портрет Софії, з протилежної -  портрет В.О.Сухомлинського.  З ними радимося, їм довіряємо свої таємниці і творчі знахідки. Життєве кредо педагогічного колективу: «Жодного дня  без творчості!» А дороговказом  системи методичної роботи з кадрами, спрямованого на формування творчої особистості педагога , стали думки  мудрої Софії :  «Вихователь мусить бути творцем, а якщо його праця лише ремесло, то немає в світі тяжчого ремесла».  За результатами конкурсу на краще методичне забезпечення дошкільних навчальних закладів Чернігівщини, неодноразово наш дошкільний заклад посідав почесне перше місце  і його матеріали    публікувалися у Всеукраїнському часописі  Бібліотека «Шкільного світу» .

Справжньою окрасою методичного кабінету є створені в його приміщенні два міні-музеї: «Повернення Софії» та «Дорогою до В.О.Сухомлинського», бо в цих двох постатях знайшли багато спільного. Їх народженню спонукало  накопичення цінних  матеріалів про двох геніальних педагогів сучасності, висвітлення багаторічного  листування і налагодження тісних зв’язків з  Державним педагогічним  меморіальним музеєм В.О.Сухомлинського в  Павлиші, неодноразовим відвідуванням його , створенням  авторських фільмів  «Подорож на Батьківщину Софії Русової - через роки , через віки.», «Відкриваємо ім’я Великого Добротворця». Ми пишаємося і час від часу перечитуємо надіслані листи, ксерокопії , книги від  директора музею В.О.Сухомлинського З.Ю.Ткаченко, переглядаємо  фільми . А останню поїздку до Павлиша в музей Сухомлинського напевно не забуду ніколи, бо після огляду в робочому кабінеті В.О.Сухомлинського експозицій директор музеюТкаченко  Зоя Юріївна запропонувала посидіти за столом Великого Педагога. Ті хвилини залишаться в пам’яті на все життя.

 

 

Роздуми в кабінеті В.Сухомлинського

 

За цим столом з портретом  і трояндою

Щось особливе, таємниче відбувається,

Здається, сам господар зараз ввійде

І ніжним голосом ласкавим привітається.

«Ну як, працюється сьогодні, освітяни?

Які проблеми, настрій в вихованців?

Як ви навчаєте, які цікаві плани?»

- Даруєм, як і Ви, краплинки серця…

Вчимось у Вас, звіряєм наші кроки,

Черпаємо від Вас наснагу і завзяття,

В природі, як і Ви, ведем уроки,

Навчаємо малят через заняття.

Вчимо любити маму і родину,

Пташину, мамин сад, пшеничне поле.

Свій рідний Ніжин, Київ, Україну,

Навчаєм розуміти чуже горе.

Та геній Ваш для всіх зірковим буде,

Хоч скільки сонце будем зустрічати.

Такого сина Україна не забуде,

І ми Вас будем вічно пам’ятати!

 

На музейних поличках міні-музеїв у методичному кабінеті ДНЗ  розміщені безцінні фото-оригінали , листи В.О.Сухомлинського , його книги,  що були видані в Росії, Німеччині, Україні.  Подарунки маленьких Сухомлинців – серветочки, вироби з бісеру, паперу, малюнки. Особливою гордістю є книги «Педагогические апокрифы . Этюды о Сухомлинском»  академіка  О.В.Сухомлинської з дарчими надписами. І, як результат  - творчий доробок педагогів  створений  по книгах В.О.Сухомлинського «Вічна тополя» та «Вогнегривий коник»  - «47 стежинок  формування краси людських стосунків або  Спалахнула свічечка…», що був презентований в колі однодумців педагогів і батьків,  дорогих гостей  з Павлиша,  Києва,  Прилук та опублікований на сторінках Всеукраїнського часопису «Дитячий садок».

Вельми припала до душі нам ціла система поглядів В.О.Сухомлинського  про формування особливого світу дитинства, який сповідувала і Софія  - це світ Добра, Справедливості і Співчуття,  Людяності.  Ці стежинки допомагають формувати красу людських стосунків, виховують у дітей високі моральні почуття. Кожна із 47 стежинок впевнено веде дитину в дорослий світ  через безцінні твори Великого Добротворця  - В.Сухомлинського, його короткі і такі ємкі оповідання , казочки. Розроблені ігри з малятами, мудрі бесіди з питаннями і творчими завданнями спонукають замислитись над вчинками, ненав’язливо вчать прекрасного , справедливого, ніжного, доброго. Всі завдання , на які гостинно запрошує кожна стежинка, спрямовані на глибоке, вдумливе,   емоційне переживання. Вони щирі і проникливі як і вся  діяльність Великого Педагога.  В цьому можете переконатись і Ви.

Повертаючись до Софії мимоволі ловлю себе на думці : «Ні, небезталанний той народ, який має такий скарб як Софія, той народ здатен народжувати геніїв.»

І, справді, життя генія це не відрізок часу, а промінь, що відсвічує нам з вічності. Думки Софії хвилюють душу українців мережаними сорочками, вишиваними росами, ніжними білими журавлями,  що повертають на Україну повесні… Вона жила і продовжує жити серед нас в ім’я Дитини, держави нашої української.